💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛
Дорогий народе України!
Минулої зими ми пережили масовані ракетні атаки, загрозу блекауту.
Були різні моменти.
Коли міста стояли в темряві.
Коли був холод. Була й незламність.
І коли наші люди працювали й повертали світло,
тоді було й гучне «Слава Україні!», «Слава українським електрикам!»,
підіймали келихи за ППО та наших енергетиків. І це абсолютна правда.
Наші енергетики працювали цілодобово.
Під час повітряних тривог. Іноді – під обстрілами.
Завжди – у небезпеці. Завжди – знаючи, як світла чекають у лікарнях,
на оборонних підприємствах. І як світла й тепла чекає кожна родина.
Але, на жаль, є родини, які не дочекалися додому батька, сина, брата…
Звичайного електрика, працівника ремонтної бригади, рятувальника, поліцейського, пожежника…
Всіх, хто загинув під час виконання службових обов’язків.
Хто допоміг зробити найважливіше – не дозволив російській темряві зламати нас,
нашу державу, нашу свободу, нашу незалежність.
І у світлі, і в темряві з нами були наші новини.
Наші українські журналісти.
З нами була правда.
І світ чув Україну.
Я дякую всім, хто поширює правду про Україну й про цю війну – різними мовами світу.
Але окремо я хочу сказати сьогодні про тих,
про кого поки не можна говорити в новинах,
чиї імена відомі небагатьом, але чия робота помітна всім.
Наші ракети.
Українські снаряди.
Наші гармати. Українські дрони: «лелеки», «фурії». Морські дрони, «нептуни», «корсари», «стугни».
Ми виробляємо все це. Українці виробляють усе це.
І коли ми пишаємося, що потопили флагман ворожого флоту – крейсер «Москва»,
коли радіємо влучанням по Кримському мосту,
тоді ми дякуємо й тим,
про кого зараз теж не скажеш,
імен не назвеш, але про кого в майбутньому напишуть книжки,
обов’язково знімуть кіно.
Про тих, кого я нагороджую закритими указами й хто здійснює найскладніші операції.
Дякую вам! Ви всі важливі!
Як і кожен із тих, хто не має права на помилку.
Хто розміновує наші території – наші міста й села, наші поля.
Хто засіває поля попри обстріли.
Хто попри обстріли збирає врожай.
Хто доставляє його по країні, щоб у нас був хліб.
Хто попри небезпеку везе українське зерно залізницею,
дорогою, морем у багато інших країн, аби у світі не було голоду.
Важливий кожен, хто працює й дає роботу іншим.
Сплачує податки, за які забезпечуються військо, оборона, рух уперед і майбутня перемога.
Кожен, хто організовує збори й підтримує вогонь волонтерства,
цієї щирої української єдності. Кожен, хто знаходить і привозить усе те,
що так потрібно в окопах.
Кожен, хто тренує наших воїнів.
Хто здобуває славу Україні спортивними перемогами.
Хто відчинив двері власного дому й прихистив тих, хто втратив свою домівку.
Я дякую вам!
Ті, хто народжує для українців рядки, що мотивують,
кладе їх на прекрасну музику, виконує ці пісні для бійців на фронті,
для поранених у госпіталі, на благодійних концертах у світі.
У світі, який бореться пліч-о-пліч із нами. З Україною.
Важливий кожен, хто пережив окупацію.
Хто тримав на площах український прапор.
Хто досі в окупації, але тримає наш стяг так, щоб окупант не знайшов.
Хто чекав і хто дочекається України.
Кого було поранено, хто втратив кінцівки,
але не втратив себе.
І головне, що ми всі тебе не втратили.
Хто пережив полон.
У кого забрали свободу, але не волю.
Хто не втратив України в собі.
Хто повернувся й продовжує битись.
І ті, хто повернеться. Обов’язково.
Всі, хто довів: усі потрібні, усі важливі – і люди, і дії, і слова.
Бо ми всі зробили так, що коли один говорить: «Слава Україні!», весь світ відповідає: «Героям слава!»
З Днем Незалежності, Україно!
Слава Україні!
💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛